Селища на Донеччині перебували у «сірій зоні» тривалий час, зазнаючи постійних штурмів і обстрілів — утримання українських позицій було ускладнене надмірним тиском противника та чисельною перевагою піхоти.
Українські військові утримують контроль над проробленими окупантами проходами в трубах каналу Сіверський Донець — Донбас, що унеможливлює перекидання техніки та змушує ворога змінювати тактику.
Внаслідок нічної атаки російських безпілотників у місті вигорів палац культури 1930-х років, який раніше вже постраждав від бойових дій, а також пошкоджено приватний будинок і два автомобілі.
Двоє мешканців Донеччини потрапили під підозру за поширення проросійських наративів та участь у пропагандистських матеріалах, які виправдовували збройну агресію Росії.
Окупаційна адміністрація Луганщини заявила про готовність залізниці до поїздів з РФ, однак реальне сполучення залишається обмеженим приміськими маршрутами.
Ворог просунувся вперед у чотирьох населених пунктах на сході України, захопивши території в Кам'янському, Багатирі, Новосергіївці та поблизу Богданівки.
