Падіння Вугледара стало серйозним випробуванням для бійців 72-ї окремої механізованої бригади, які стійко тримали оборону міста.
Як розповідають військові, на бойових позиціях зіткнулися з жорстокою тактикою противника, а також критичною нестачею підкріплень з українського боку.
Один з бійців зазначив, що росіяни змінили стратегію, почавши покладатися більше на піхоту, ніж на техніку.
"Ми знищували їхні машини, а вони використовували їх як укриття, копаючи окопи поруч", – розповідає боєць.
У результаті згоріла техніка ставала для російських солдатів укриттям, і вони просувалися в проміжках між машинами, що створювало пастку для українських захисників.
Ще один військовий підкреслив, що окупанти застосовували тактику "м’ясорубки", де солдати безжально кидалися у бій хвиля за хвилею.
"Вони атакували невеликими групами по п’ять осіб, ми знищували майже всіх, але завжди залишався один, який окопувався, чекав на підмогу, і так група поступово зростала", – зазначив боєць.
Така тактика призводила до значних втрат з російського боку, проте вони продовжували наступи.
Ситуацію ускладнювала відсутність належного підкріплення для українських військових.
"Ми билися до останнього, але зрештою наші сили вичерпалися", – визнав один з бійців.
Саме брак ресурсів і підкріплень став ключовою причиною втрати Вугледара, незважаючи на героїзм українських захисників.
Втрата міста демонструє, що на війні вирішальним фактором можуть бути ресурси, а не лише тактика. Російські сили продовжують застосовувати методи, що ведуть до значних жертв, але дозволяють просуватися далі, попри високу ціну цих перемог.