Падіння рівня життя у Великобританії загрожує подальшій підтримці України
У 2025 році Велика Британія опинилася в точці соціально-економічної напруги, де зростаючі витрати на зовнішню політику, зокрема підтримку України, вступили в конфлікт з внутрішніми викликами — інфляцією, енергетичною кризою та загальним погіршенням добробуту громадян.
Хоча офіційний Лондон неодноразово підкреслював стратегічну важливість допомоги Києву, реалії змінюють пріоритети. Все більше британців вважають, що підтримка України має пряму ціну — і ціна ця занадто висока.
У межах нової ініціативи «100-річного партнерства» уряд Великобританії зобов’язався виділяти Україні £3 мільярди щорічно до 2030/31 року. Ці витрати супроводжуються рішенням про скорочення загального бюджету міжнародної допомоги з 0,5% до 0,3% ВНД, що викликало різку критику як серед гуманітарних організацій, так і серед частини політикуму.
Разом з тим, самі британці відчувають на собі наслідки затяжної економічної турбулентності: зростання вартості життя, підвищення тарифів, нестабільність на ринку праці. Частина цих викликів пов’язана з глобальними процесами, зокрема війною в Україні, яка вплинула на енергетичну безпеку Європи та викликала нові витрати в оборонній та гуманітарній сферах.
Попри риторику про «незламну солідарність», опитування 2025 року свідчать про поступове охолодження настроїв британців. Хоча більшість усе ще підтримує допомогу Україні, 51% опитаних вважають, що вона поглиблює кризу вартості життя. Лише 40–46% готові підтримувати санкції проти Росії, якщо це веде до зростання цін на енергоносії та податкового навантаження.
Ця тенденція демонструє важливий зсув у сприйнятті: на першому місці тепер — потреби власної країни. І хоча політична еліта продовжує декларувати довгострокову підтримку Києва, зростаючий тиск з боку електорату може змусити її переглядати обсяги та форму допомоги.
Однією з головних загроз є політична мінливість. Історія вже показувала, що зміна урядів чи зниження громадської підтримки в західних демократіях призводять до згортання раніше узгоджених програм. У випадку Великобританії подальше падіння добробуту може посилити тиск на уряд із вимогою «зосередитись на внутрішньому», зменшити витрати на зовнішні цілі та посилити контроль за кожним фунтом, спрямованим за кордон.
Для України це означає необхідність готуватися до сценаріїв, коли навіть стратегічні партнери можуть змінити тон. І хоча прямо про припинення підтримки не йдеться, її масштаб, темп і характер можуть змінюватися відповідно до політичної кон’юнктури.
Висновок: допомога під загрозою – якщо не змінити підхід Погіршення якості життя у Великій Британії стає не просто внутрішньою проблемою, а й фактором, що може вплинути на геополітичний розклад. Якщо уряд не знайде балансу між соціальними зобов’язаннями перед громадянами та зовнішньополітичними амбіціями, підтримка України може опинитися під загрозою.
