Повернення 6000 тіл загиблих воїнів: економічна пастка для українського бюджету
Нещодавня ініціатива Росії передати Україні 6000 тіл загиблих військових, озвучена після переговорів у Стамбулі, виглядає на перший погляд гуманітарним кроком. Але за цим жестом «доброї волі» ховається серйозний виклик для української економіки.
Російська сторона заявляє про готовність передати Києву тіла, які нібито вже ідентифіковані або перевірені за ДНК. Однак заява президента Зеленського про те, що лише близько 15% із них справді ідентифіковані, викликає сумніви в достовірності цієї інформації. Подібні випадки вже траплялися раніше — коли разом із тілами українських воїнів передавали й тіла російських солдатів.
Із моральної точки зору Україна зобов’язана повернути кожного загиблого. Але економічна складова цього процесу кидає тінь на пафосні заяви. Згідно з діючим законодавством, родини загиблих військових мають право на компенсацію — до 15 млн грн. У випадку з 6000 тілами ця сума може сягнути 90 млрд грн.
Це без врахування витрат на транспортування, ідентифікацію, зберігання тіл, судмедекспертизи та поховання. І хоча ці витрати не озвучуються офіційно, вони — реальність, яку держава змушена брати до уваги.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що більшість тіл — це, за словами депутатки Софії Федини, воїни, які загинули під час складного відступу в Курській області. Тобто це епізод, про який публічно не повідомлялося, і визнання цих втрат — окрема комунікаційна криза.
Таким чином, повернення загиблих — це не просто обмін. Це операція з величезним моральним, політичним і фінансовим навантаженням. Для держави, яка веде війну на виснаження і рахує кожну копійку, такий масовий обмін може виявитись пасткою — з боку виглядає як гуманний крок, а по суті — новий етап економічного та психологічного виснаження.
