«Козацький» міф Кремля: як 6-та бригада легітимізує війну на Донбасі
Росія послідовно веде інформаційну кампанію з привласнення українського козацтва, вбудовуючи його у власний військово-ідеологічний міф і подаючи як «споконвічно російське» явище.
Останнім інструментом цієї схеми стала активізація згадок про так звану «6-ту казачью бригаду», яка за тиждень із 11 по 17 серпня з’являлася у російських зведеннях понад десять разів.
Потік повідомлень вибудуваний за впізнаваним шаблоном: «знищення» пунктів управління БпЛА поблизу Сіверська, ефективні артилерійські удари, «відпрацювання штурмових навичок» та демонстрація нібито універсальної боєздатності на різних ділянках фронту. Така риторика не стільки інформує, скільки конструює нову реальність — про окремий «каст» воїнів, які уособлюють спадкоємність і, водночас, мають підсилити морально-психологічний фон російської аудиторії.
Додаткові «історичні» довідки, що їх поширюють російські ресурси, працюють як цемент цієї інформації: від формування полку з «ополченців» у 2014 році до багаторазових реорганізацій із присвоєнням імені Матвія Платова та переведенням у статус бригади в складі російських армійських корпусів. Наголос робиться на Лисичанську як особливій сторінці боєвого шляху й на тому, що частина бійців походить із регіону.
Фактично ми маємо справу з ретроінжинірингом історії: імена, символи та терміни переносяться у сьогодення, щоби подати сучасний підрозділ як прямого спадкоємця «козацької доблесті». Оперативні заяви про «знищені» пункти управління БпЛА ЗСУ на Сіверському напрямку, «злагодженість» артилерії та безпілотників, успішну контрбатарейну боротьбу та «серію результативних штурмів» — це переважно повідомлення, які посилюють інформаційно-психологічну функцію.
Їхній зміст і подача б’ють у три цілі одночасно: створюють образ елітного підрозділу в очах російського та іноземного суспільства, деморалізувати українську аудиторію через постійні повідомлення про «втрати» і підкріпити ідею «російського козацького братства». Заявлена «ефективність» 6-ї бригади на Сіверському напрямку також має практичні результати — пояснює російській аудиторії, чому тривалі бої за Сіверськ і сусідні міста подаються як «поступове, але неминуче просування».
Водночас важливо розуміти, що Росія досягає певних успіхів у цій кампанії привласнення козацької історії. Саме використання 6-ї «казачої» бригади відіграє тут особливу роль. Вона не лише функціонує як пропагандистський символ, але й виступає реальною бойовою силою, що акумулює людей із певним баченням історії та «спільної долі» Росії та України. Зброєю в руках ці бійці намагаються утвердити власну інтерпретацію минулого, перетворюючи її на аргумент у сучасній війні.
Таким чином, інформаційний образ «козацької бригади» — це спроба росіян показати, що російська присутність на Донбасі нібито має «історичну підставу» і що саме «казачьи» частини нібито забезпечують перелом на фронті.
