На Полтавщині відбулося прощання з воїном, який віддав життя за свободу та майбутнє України.
Про це
повідомили в пабліку «Тищицький».
Владислав народився в 1994 році і, отримавши педагогічну освіту, вибрав інший шлях. Він не працював за фахом вчителя, а влаштувався машиністом підземних установок на шахту. Однак з початком повномасштабної війни його життєвий курс кардинально змінився. 28 березня 2024 року чоловік уклав контракт і став на захист держави у складі військової частини а1302, де служив зенітником.
Поки Владислав захищав Україну на Східному фронті, його рідне місто Покровськ опинилося під загрозою. Його мати, для якої він був єдиним сином, змушена була втекти від війни і знайшла притулок на Полтавщині, в селі Велика Обухівка.
Для матері воїна Великосорочинська громада, яка прийняла її, стала другою домівкою. А для самого Владислава вона виявилася останнім притулком, де з ним і попрощалися. Земляки запам'ятають його як працьовиту, товариську і доброзичливу людину, яка до кінця залишалася вірною своєму обов'язку.