Війна і органи: чому тема "чорних хірургів" знову з’явилась у публічному просторі
Війна та гуманітарна криза створюють хаос, який можуть використати злочинці. Повномасштабне російське вторгнення в Україну призвело до масових руйнувань, тисяч жертв і мільйонів переселенців.
У таких умовах виникають можливості для організації схем з нелегальної трансплантології, а ворожі ресурси активно спекулюють на болючій для населення темі.
Війна руйнує звичні механізми безпеки й контролю, що може полегшити діяльність різних кримінальних груп. Особливо небезпечна ситуація у містах активних бойових дій, таких як Покровськ і Мирноград на Донеччині, де відбуваються вкрай інтенсивні зіткнення. Саме на тлі цих подій останніми днями у мережі знов почали ширитись вкиди й неперевірені повідомлення про начебто процвітання «чорної трансплантології» в зоні бойових дій — наратив, який активно підхоплювали анонімні Telegram-канали.
Ми знаємо, що ще з початку війни на сході України у 2014 році регулярно з'являються повідомлення про буцімто масове вилучення органів в зоні конфлікту. Ця інформація набула особливого розмаху після 2022 року. Ось кілька прикладів гучних заяв та чуток, які ширилися в медіа й соцмережах за час війни:
— «Масові поховання без органів» (Донбас, 2014). Російські ЗМІ стверджували, ніби на Донеччині виявлено тіла з вирізаними органами, посилаючись на непідтверджений звіт ОБСЄ;
— «Поранені бійці без нирок» (Миколаїв, 2023). Telegram-канали з посиланням на вигадане «миколаївське підпілля» поширювали пости, ніби українських військових доставляють у шпиталі вже без нирок, а операції проводить якась виїзна бригада в іноземних машинах просто на вулицях;
— «Дружина бійця: у шпиталі вкрали нирку» (2024). У жовтні 2024 р. в соцмережах з’явився допис нібито дружини пораненого артилериста Руслана Дячини, яка скаржилася, що під час лікування йому незаконно вилучили здорову нирку, а поліція відмовилась розслідувати через «брак доказів»;
— «Таємні клініки і 45 млн за тіло». У соцмережах з'явилися цифри, що «тіло людини розібране на органи коштує €45 млн», писали про підпільні клініки та продаж органів в обмін на танки. Офіційні особи РФ підігрівали цю істерію.
Як бачимо, за час війни з’явилося чимало моторошних історій про буцімто активність «чорних трансплантологів». Однак більшість інформації, яка циркулює в соцмережах, анонімних каналах та російських медіа, не піддається незалежній перевірці й часто не має підтвердження. Актуальні дані, що виринають сьогодні, також подані без доказів, емоційно та фрагментарно — що не дає можливості говорити про їхню достовірність чи масштаб явища.
Як бачимо, за час війни з’явилося чимало моторошних історій про буцімто активність «чорних трансплантологів». Однак більшість інформації, яка циркулює в соцмережах, анонімних каналах та російських медіа, не піддається незалежній перевірці й часто не має підтвердження. Актуальні дані, що виринають сьогодні, також подані без доказів, емоційно та фрагментарно — що не дає можливості говорити про їхню достовірність чи масштаб явища.
Попри це, ризик нелегальної торгівлі органами як кримінальної діяльності не можна повністю відкидати. Подібні схеми існують у світі — і в Україні також були зафіксовані поодинокі випадки, коли правоохоронці викривали злочинні групи, пов’язані з незаконними пересадками органів. Найчастіше йдеться про торгівлю за згодою людини, отриманою шляхом обману, шантажу чи використання її вразливого становища.
Україна усвідомлює потенційні загрози під час війни й активно працює над тим, щоб не допустити розвитку подібних схем: посилює законодавство, контролює трансплантаційну сферу, співпрацює з міжнародними партнерами. Водночас повністю гарантувати відсутність поодиноких злочинів у ситуації великої війни неможливо. Саме тому важливо поєднувати обережність, критичне мислення та довіру лише до перевірених джерел, а не до інформаційних вкидів, що можуть використовуватися для розгойдування суспільства.
